Дата и время (пример использования объекта Date)
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
НБУ курс доллара
Качественное и недорогое решение задач по праву na-5-5.ru

Примеры решения задач

 Для того, чтобы ознакомиться с тем, как мы решаем задачи, приводим примеры решенных нами задач, чтобы вы могли убедиться в том, что каждая из задач решена нами с полным юридическим анализом ситуации и предоставлением выводов, а также списка использованной при решении задачи литературы. 

 


 

 

Пример решенной нами задачи по гражданскому праву 

Громадянин С. уклав з банком договір позики під заставу нерухомого майна - житлового будинку, що належить заставодавцеві на праві приватної власності. При цьому банк запропонував С. укласти договір купівлі-продажу, враховуючи порівняно просту процедуру його реєстрації порівняно з іпотекою.

Банк запевнив, що інтереси С. будуть належним чином дотримані, адже в договорі купівлі-продажу буде зазначена умова, згідно якої банк здійснить продаж житлового будинку лише якщо С. не виконає своєчасно свої зобов'язання.

Проаналізуйте правовідносини, що склалися між контрагентами. Які істотні умови повинен мати договір купівлі – продажу нерухомого майна? Чи можна порадити С. прийняти пропозицію банку? Відповідь обґрунтуйте відповідною нормою законодавства.

 

Рішення

 

Між контрагентами склалися договірні правовідносини.

Громадянин С. та банк уклали договір позики – договір, згідно якого банк  передає у власність громадянинові С. кошти, а громадянин С. зобов'язується повернути банку таку ж суму коштів (суму позики) керуючись ч. 1 ст. 106 ЦК України.

Характеристики договору:

1) реальний - він зізнається укладеним у момент передачі коштів .

2) однобічний - позикодавець має право вимагати повернення предмета позики, він не несе за договором яких-небудь обов'язків. Позичальник зобов'язаний повернути борг, він не має будь-яких вимог до позикодавця;

3)  може бути як оплатним (коли в договорі передбачене стягнення процентів за договором позики), так і безоплатним (договір безпроцентної позики).

Договір позики може бути як терміновим (передбачає конкретний строк повернення отриманої позичальником позики), так і безстроковим (якщо строк виконання позичальником зобов'язання не визначений або визначений моментом вимоги позикодавця). Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика повинна бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Форма договору. Згідно ст. 1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш чим у десять разів перевищує встановлений законом розмір не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладання договору позики і його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми.

Сторони в договорі позики — позикодавець (банк)  і позичальник (громадянин С.). Позикодавцем коштів може бути не будь-яка юридична або фізична особа, а лише названа в законі. Згідно ст.4 Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р., надання коштів у позику є фінансовою послугою. Тому позикодавцем за договором позики коштів, наданого за рахунок притягнутих коштів, може бути фінансова установа, що відповідно до закону має право за рахунок притягнутих коштів надавати позику на власний ризик.

У нашому випадку банк є фінансовою установою, що може бути позикодавцем коштів як у національній валюті України, так і в іноземній валюті при дотриманні умов, передбачених законодавством.

Зміст договору позики безпосередньо не визначений в ЦК. Виходячи зі ст.6 Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р., договір позики, предметом якого є кошти, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адреса й реквізити суб'єкта підприємницької діяльності;

3) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, що одержує фінансові послуги, і його адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5)  найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому вираженні, строки його внесення й умови взаєморозрахунків;

7) термін дії договору;

8) порядок зміни й припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Спеціально врегульовано в ст. 1048 ЦК одержання відсотків за договором позики. Позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їхній розмір визначається на рівні дисконтної ставки Національного банку України. При відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, що не перевищує пятидесятикратного розміру не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян і не пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однієї зі сторін;

2)   позичальникові надані речі, певні родовими ознаками.

Обов'язок позичальника повернути позику. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк і в порядку, установленому договором. В разі, якщо позичальник не повернув своєчасно і в повному обсязі позику, згідно до ст. 19 ЗУ «Про заставу», вимоги заставодержателя, можуть бути задоволені за рахунок заставленого майна.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно зі ст. 20 ЗУ «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Позика уважається повернутою у момент зарахування запозиченої грошової суми на його банківський рахунок (ст.1049 ЦК).

Наслідки порушення договору позичальником. Якщо позичальник вчасно не повернув суму позики, банк задовольняє свої вимоги в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, за рахунок закладеного майна шляхом його реалізації в установленому порядку.

Заперечування договору позики. Згідно ст. 1051 ЦК позичальник має право заперечити договір позики на тій підставі, що кошти в дійсності не були отримані їм від позикодавця або були отримані в меншій кількості, чим установлено договором.

 

Розглянемо зміст договору купівлі-продажу, який запропонував банк громадянину С.

Купівля-продаж майна здійснюється шляхом укладення відповідного договору. Залежно від того, що є предметом договору купівлі-продажу, він може бути укладеним як в усній, так і в письмовій (простій чи нотаріальній) формі. Випадки, коли угода має бути укладена в письмовій формі або посвідчена в нотаріальному порядку, прямо зазначені в законі. При цьому договір купівлі-продажу, під час оформлення якого не додержано обов'язкової нотаріальної форми, якщо таку форму встановлено законом, вважається недійсним з моменту його укладення (ст.ст. 47, 48 та 59 Цивільного кодексу).

Чинним законодавством передбачено, що договори купівлі-продажу жилих будинків (та земельних ділянок) з метою запобігання їх недійсності мають бути нотаріально посвідченими. Так, відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідченим, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 ЦК).

За своєю природою договір купівлі-продажу є однією з форм передачі майна (як рухомого, так і нерухомого) як товару, що використовується в сфері товарно-грошового обігу.

За договором купівлі-продажу одна із сторін (продавець) зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, при купівлі-продажу має місце оплатна угода. При цьому засобом платежу при укладенні договору купівлі-продажу можуть бути лише гроші.

За договором купівлі-продажу майно передається у власність.

Зміст договору складають ті умови, з приводу яких сторони дійшли згоди. Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору й ціна.

Предмет договору в нашому випадку - житловий будинок, що громадянин С. передає або зобов'язується передати банку.

Банк зобов'язується оплатити нерухомість за ціною, установленою в договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена в договорі й не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, обумовленою у відповідності зі ст. 632 ЦК України.

З укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, у кожної із сторін виникають права та обов’язки, які також становлять його зміст. Так, одним з найважливіших обов’язків продавця є передача ним нерухомого майна у власність покупця, а останній набуває право вимагати передачі йому цього майна. У свою чергу покупець зобов’язаний прийняти від продавця придбане нерухоме майно і оплатити за нього обумовлену ціну, а продавець відповідно має право вимагати від покупця прийняти продане майно (якщо він у цьому зацікавлений) і сплатити за нього належну грошову суму.

При посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна нотаріус керується, насамперед, вимогами Конституції України, Законом України "Про власність", Цивільним кодексом, Законом України "Про нотаріат ", іншими законами України, що стосуються права власності, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також іншими законодавчими актами, що регулюють чи якоюсь мірою стосуються цього питання.

 

Отже, порадити громадянину С. прийняти пропозицію банку щодо оформлення договору купівлі-продажу не можна, тому що  за договором купівлі-продажу майно безповоротно відчужується продавцем і передається у власність відразу ж з моменту передачі майна громадянином С.  та сплати банком  його вартості. Це оплатний, двосторонній і консенсуальний договір.

На відміну від договору купівлі-продажу,  у разі невиконання або неналежного виконання громадянином С. своїх зобов'язань з повернення позики банк задовольняє свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, за рахунок закладеного майна шляхом його реалізації в установленому порядку. Таким чином, громадянин С. позбавляється права володіти своєю нерухомістю тільки тоді, коли він не виконає свої зобовязання з повернення позики.

 Література

1.     Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року N 2654 – XII - http://business.if.ua/themes/business/material.asp?folder=1942&matID=1873

2.     Закон України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року  N 2664-III  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2664-14

3.     Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року  N 435-IV   http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15

4.     Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины. Учебник. – Х.: Одиссей, 2005. – 960 с.


 


  Пример решенной нами задачи по семейному праву

Громадянка Ямкіна Г., звернулась з позовом про встановлення батьківства громадянина Чукова С., відносно її сина Сергія 25 липня 1999 року народження. В позовній заяві вона вказала, що з 1 жовтня по 20 грудня 1998 року, вона перебуваючи на педагогічній практиці в м. Слов’янську проживала на квартирі у матері відповідача, де мешкав і сам відповідач. Вони покохали один одного, фактично проживали однією сім’єю. Відповідач знав,що вона вагітна, чекав дитину, говорив про це своїй сестрі Чуковій М., своїй матері Чуковій О., своєму другу Бобріну Л. Але коли позивачка повернулась до м. Донецька, де продовжувала навчання на філологічному факультеті ДонНУ, відповідач забув про неї і більше з нею не спілкувався, а 25.07.99, народився син, якого позивачка назвала іменем відповідача - Сергій.

 Чи є підстави для судового встановлення батьківства в даному випадку?

 Якими доказами позивачка може підтвердити свої вимоги?

Рішення

 

Згідно зі ст. 128 Сімейного Кодексу (СК),  визнання батьківства за   відсутності  заяви, право на подання якої встановлено статтею  126  СК (визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою), батьківство  щодо  дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є  будь-які  відомості,  що   засвідчують  походження  дитини  від  громадянина Чукова С., зібрані відповідно  до  Цивільного  процесуального  кодексу   України. В даному випадку це свідчення сестри відповідача Чуковой М., матері відповідача Чуковой О., друга відповіда Бобріна Л. Вони повинні дати свідчення про факти, відомі їм за суттю справи (що Ямкіна Г. і  Чуков С. фактично проживали однією сім’єю).

Висновок. Встановлення батьківства в даному випадку здійснюється за рішенням суду. Докази, якими позивачка може підтвердити свої вимоги – покази свідків.

 

         Література

Сімейний кодекс України вiд 10.01.2002  № 2947-III остання редакцiя вiд 27.07.2010р. - 

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=2947-14

 

 


 

  Пример решенной нами задачи по административному праву

     Особа курить у тамбурі вагону приміського поїзда. Визначить нормативно подальший розвиток дій по припиненню неправомірної діяльності громадянина.

Рішення

Особа, яка курить у тамбурі вагону приміського поїзда повинна бути притягнена до адміністративної відповідальності згідно ч. 2 ст. 110 КпАП України – «Порушення правил користування засобами залізничного транспорту».

Куріння в тамбурах вагонів приміських поїздів тягне за собою попередження або накладення штрафу ввід п'яти
до  двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом цього правопорушення є безпечна робота залізничного транспорту.

Об'єктивну сторону правопорушення складають активні дії, які порушують правила користування засобами залізничного транспорту: куріння у вагонах (зокрема в тамбурах) приміських поїздів.

Куріння тютюнових виробів - це дії, що призводять до згорання тютюнових виробів, у результаті чого утворюється тютюновий дим, який виділяється в повітря та вдихається особою, яка їх палить. Законодавство України про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Статтею 13 Закону встановлено обмеження щодо вживання тютюнових виробів: забороняється куріння тютюнових виробів на робочих місцях та в громадських місцях, за винятком спеціально для цього відведених місць.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу.

Суб'єкт правопорушення: особа, якій виповнилося 16 років.

Згідно до ст. 254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими  особами.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Особи, які мають право складати протоколи про факт куріння (ч. 2 ст. 110 КпАП) у тамбурі вагону приміського поїзду згідно до ст. 224 КпАП України:

начальники станцій та їх заступники, начальники вокзалів та їх заступники, начальники локомотивних (вагонних) депо, начальники пасажирських поїздів (механіки-бригадири пасажирських поїздів);

контролери-ревізори пасажирських поїздів, ревізори-інструктори пасажирських поїздів, ревізори по контролю доходів, дорожні майстри, начальники дистанцій колії, начальники дистанцій сигналізації та зв'язку;

начальник відділу Управління воєнізованої охорони Міністерства транспорту України та його заступник, начальники відділів (загонів, команд, пожежних поїздів) та їх заступники, старші інструктори та інструктори по протипожежній профілактиці, начальники відділень (караулів) команд, пожежних поїздів воєнізованої охорони залізниць, метрополітенів, старші в місці розташування станцій посадові особи воєнізованої охорони.

Висновок. Отже, особа, яка курить у тамбурі вагону приміського поїзду повинна бути притягнена до адміністративної відповідальності згідно до ч. 2 ст. 110 КпАП України і на неї може бути накладений штраф від 5 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Література

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984  № 8073-X поточна редакцiя вiд 25.05.2011. - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=80731-10
        2. Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» вiд 22.09.2005  № 2899-IV поточна редакція вiд 22.09.2005  № 2899-IV - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2899-15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рейтинг@Mail.ru